Seit 18. August 2010 musst du angemeldet sein, um Seiten in Rodovid (außer der Rodovid Engine) zu bearbeiten.

Aus Rodovid DE

Sippe (bei der Geburt)	Пронські
Geschlecht	männlich
Gesamter Name (bei der Geburt)	Олександр Семенович Пронський
Eltern ♂ Семен Глібович Фрідріх Пронський [Пронські] d. 1555

Ereignisse

Geburt eines Kindes: ♂ Октавіан Олександр Олександрович Пронський [Пронські] d. > 1638

Geburt eines Kindes: ♂ Юлій Олександрович Пронський [Пронські] d. 1613

zw. 1591 u. 1593 Hochzeit: ♀ Феодора Романівна Сангушко (Радзимінська, Пронська, Лещинська) [Сангушки] b. 1565 d. 1598

1595 Tod:

Anmerkungen

кастелян Львовский (1576), Трокский, Староста Луцкий

Батько ж твій, Олександр, князь Пронський, майже усе своє отроцтво і юність провів за межами батьківщини, віддавши природної схильності до вивчення мов, образотворчих мистецтв і вдач та різних доблестей, а тому він був усе життя меценатом і заступником не тільки словесності й письменників, а й взагалі будь-якої корисної науки, чим викликав загальне замилування; коли ж він досяг зрілого віку, початку героїчних доблестей його, то при дворі Карла IX, короля франків, наче у найбільшому театрі світу, являв видовища різним народам.

• http://litopys.org.ua/mlytvyn/mlyt01.htm

Помер у 1595 р. Староста луцький (1580-1591 рр.), стольник Великого князівства Литовського (1576-1588 рр.), каштелян троцький (1591-1595 рр.). Був'одружиний з княжною Федорою Романівною Сангушко (2112,s.403).

• http://litopys.org.ua/dynasty/dyn34.htm

Трохи на південний захід від Теклівської каплиці, серед польової пустоти здіймається масивна (навіть із далеку зрозуміло що це так) споруда у вигляді зрізаної піраміди. Це усипальниця князя Олександра Фрідріховича Пронського або як її називають місцеві жителі – “Мурований стовп”.

...

Не знаю, які враження справляють справжні піраміди, у котрих поховані фараони, але 14-15 метровий Мурований стовп теж, повірте мені, виглядає доволі ефектно!

Хто ж такий був князь Пронський, і чому на його могилі було споруджено настільки величний монумент у вигляді піраміди? Відповідь на це запитання спробуємо знайти у низці історичних документів та свідчень.

Отож, у 1544 році Федора Богушівна Боговитіна вийшла заміж за київського воєводу Фрідріха Глібовича Пронського і як придане внесла Берестечко в дім південно-руських князів Пронських, які походили з дому Святого Володимира. Фрідріх (Семен) Пронський був житомирським старостою (1538-1539 р.), брацлавським і вінницьким старостою (1540-1541 p.), київським воєводою (1544-1555 p.), чорнобильським державцем (1549-1555 p.). Був батьком чотирьох дітей: Єжи, Олександра(народився близько 1550 року), Марухни (Марухи) і Галшки. Оскільки Єжи Пронський та Маруха Пронська померли ще дітьми. Помер у 1555 р. і був похоронений на березі р.Стир поблизу Берестечка на Волині (858, с.472). Першим з Пронських перейшов у католицьку віру і отримав значні володіння на Україні. Після смерті у 1555 році Фрідріх Пронського, місто знову перейшло у власність його дружини Федори і уже тепер єдиного сина Олександра Фрідріховича Пронського, стольника Великого князя Литовського (1576— 1588 p.), луцького старости (1580-1591 р.), троцького каштеляна (1591-1595 p.). Сестра Олександра Гальшка Пронська померла близько 1581 р. Вона була дружиною Яна Зборовського.

У 1595 році князь Олександр Пронський, староста луцький, був у Римі, відрікся від православної віри і став католиком. Та додому повернувся вже кальвіністом і віддав новим своїм одновірцям-кальвіністам католицький костел у Берестечку. 1596 році князь помирає, залишивши після себе двох синів Юлія (помер 1613 р.) та Олександра-Октавіана (помер після 1638 p.). Дружина Олександра Фрідріховича Пронського Федора Романівна, уроджена княжна Сангушко, вийшла заміж вдруге за одновірця покійного чоловіка, Андрія Лещинського, воєводу Брест-Куявського. З тих пір Берестечко стало належати Лещинським. Граф Андрій Лещинський до фанатизму був відданий кальвінізму і продовжив справу князя Пронського.

...

У першій половині XVII ст. місто стало головним збірним пунктом соцініанства на Волині. Близько 1644 р. тут жив внук Фауста Социни (засновника вчення) Андрій Вишуватий, знаменитий письменник і громадський діяч. Тут була соцініанська молільня – божиця, куди віруючі збиралися на моління і вислуховування повчань (це приміщення в руїнах існувало аж до 1889 p.).

Католицька церква несамовито боролася з соцініанами. У 1644 р. Люблінський трибунал видав постанову про закриття шкіл на Волині. У 40-х роках XVII ст. за релігійними мотивами до судо­вої відповідальності притягнули чимало волинських соцініан. Події національно-визвольної війни 1648-1654 р. налякали магнатів, шляхту та католицький клір. Вони почали чинити великий тиск на короля, діяльність соцініан видавалася ворожою королів­ству і жорстоко переслідувалася не лише єзуїтами, але й коро­лівською владою.

10 червня 1658 року сейм Речі Посполитої під тиском католицьких делегатів прийняв постанову про вигнання соцініан з України. 10 липня було проголошене останнім днем їхнього перебування в межах держави. Тому значна частина людей (в тому числі і з Берестечка) емігрувала до Семиграддя в місто Колошвар (зараз місто Клуж в Румунії).

Про перебування соцініанів в Берестечку залишилася пам’ятка – обеліск на могилі князя Олександра Пронського, жителі його називають “Мурований стовп”. Із праці Леоніда Чучмана дізнаємося: “Він має 16 метрів у висоту, збудований з міцної цегли на цементній кладці. З північної сторони зберігся напис: “Олександр Фрідріхович Пронський, каштелян, помер року 1601, останні дні марта”. Такі пам’ятники за звичаєм ставили на могилах соцініани. Не збереглися вони ні в Румунії, ні в Угорщині, ні в Прусії, ні в Сілезії, ні в Голландії… Тільки в Берестечку стоїть цей унікальний монумент.

• http://berestechko.info/?p=923

Von Großeltern zu Enkelkinder