| Seit 18. August 2010 musst du angemeldet sein, um Seiten in Rodovid (außer der Rodovid Engine) zu bearbeiten. |
Прокоп Андреевич Устимович b. 1756 d. 1814
Aus Rodovid DE
| Sippe (bei der Geburt) | Устимовичи |
| Geschlecht | männlich |
| Gesamter Name (bei der Geburt) | Прокоп Андреевич Устимович |
| Eltern | |
Ereignisse
1756 Geburt:
1797 Geburt eines Kindes: ♂ Адриан (Андриян) Прокофьевич Устимович (Сахно-Устимович) [Устимовичи] b. 1797 d. 1851
1814 Tod:
Anmerkungen
Устимовичі (Сахно-Устимовичі), коз.старшинський рід на Хорольщині (Полтавщина), який походить від Софона (Сахна), сотника городинського († 1678) і сина його Устима Софоновича (Сохновича, Сохненка, † 1727), сотника власівського 1704, 1705), який згодом пішов у ченці з ім'ям Іларіона й був настоятелем Мотронинського монастиря. Його нащадок Прокіп Андрійович У. (бл. 1756 — бл. 1814), полковий писар, був учасником Комісії для опису кол. Гетьманщини (1780), а пізніше дир. департаменту Морського Міністерства в Петербурзі. Син Прокопа У. — Адріян У. (бл. 1797 — 1851) був адьютантом і чиновником для особливих доручень при малоросійському військ. губернаторі кн. М. Рєпніні й брав участь у формуванні коз. полків 1831 — 32 pp., a згодом був курським цивільним губернаторам. Він був одружений з дочкою Г. Милорадовича, що поріднило його з Полуботками й Апостолами. Син Адріяна — Микола У. (1832 — 91), активний діяч сел. реформи 1861 на Полтавщині, дід (по матері) Олександра Шульгина. До цього роду належали також: Петро Максимович У. (бл. 1786 — після 1865), декабрист (з 1821; під час служби в Грузії, був членом Кавказького таємного товариства, метою якого була незалежність Грузії, й приятелем О. Грибоєдова); і Микола Миколайович У. (1863 — 1918), інженер-технолог, перший гол. (отаман) Ради Мін. Укр. Держави 1918 (див.).
Його ж другий син, Прокіп (1756 — 1814), — розпочав службу в недоброї слави Малоросійській Колегії, з якою змагався, обороняючи автономію України, наказний гетьман Павло Полуботок. Пройшов різні посади в службовій кар’єрі. Був, до речі, і поштмейстером (1789— 1793), і городничим (з 1799) у Кременчуці. Та, мабуть, не тим недоумкуватим, якого “прославив” М. Гоголь, бо став дійсним статським радником і директором Департаменту Морських Військових сил. Отже, починаючи з Прокопа Васильовича, Устимовичі, розумні, обдаровані, енергійні й освічені, за тих умов ставали “донорами” Російської імперії.
З оточення Сахно-Устимовичів слід згадати Андрія Федоровича Лук’яновича — доброго знайомого Івана Котляревського і Тараса Шевченка. Лук’янович був сватом дядькові Михайла Васильовича Прокопу Андрійовичу (тому самому, що свого часу змусив Михайла опановувати науку, а не військову справу).
Von Großeltern zu Enkelkinder
militär Dienst : 1732, значковый товарищ Миргородского полка
Anderes Ereignis: 1760, священник Преображенской церкви в местечке Власовке
Hochzeit: ♂ Адриан (Андриян) Прокофьевич Устимович (Сахно-Устимович)
Tod: 1875
