| Seit 18. August 2010 musst du angemeldet sein, um Seiten in Rodovid (außer der Rodovid Engine) zu bearbeiten. |
Магдалена Мартыновна Бутович (Стрыбель, Голуб)
Aus Rodovid DE
| Sippe (bei der Geburt) | Бутовичи |
| Geschlecht | weiblich |
| Gesamter Name (bei der Geburt) | Магдалена Мартыновна Бутович |
| Andere Familiennamen | Стрыбель, Голуб |
| Eltern
♂ Мартин Якович Бутович [Бутовичі] d. 1630 | |
Ereignisse
Geburt: Речь Посполитая
Geburt eines Kindes: ♂ Степан Павлович Стрыбель [Стрыбели]
Geburt eines Kindes: ♀ Елеонора Юріївна Голуб [Голуби]
Geburt eines Kindes: ♂ Яків Юрійович Голуб [Голуби]
Geburt eines Kindes: ♂ Томаш Юрійович Голуб [Голуби]
Hochzeit: ♂ Юрій Іванович Голуб [Голуби] d. < 1658
Hochzeit: ♂ Павел Богданович Стрыбель [Стрыбели]
Anmerkungen
Стрыбель Магдалена Мартиновна. урожденная- Бутович, 1 муж- Голуб, 2 муж- Стрыбель. Сестра- Олена Лiшка
5 листопада 1630 р. Маґдалена Голуб та її сестра Олена Лішка ділять між собою спадок за померлим батьком, а саме маєтки: м. Новий Брусилів, м. Водотиї, сс. Дивин, Морзівку, Солоївку. 22 листопада 1630 р. возний засвідчує ввід пані М. Голуб у володіння м. Новий Брусилів та сс. Дивин та Морозівку.
Осталась вдовой с малолетним сыном после смерти мужа Павла Стрыбля. Опекунами при сыне стали Стрыбли Петр и Филон. У 1630 р. (16 жовтня) вони позивають Маґдалену Голуб до суду із скаргою, що та при одруженні не принесла в дім до Стрибиля нічого з майна, але по смерті чоловіка забрала те, що він по собі залишив.
У рамках дослідження на Житомирщині – це заповіт Маґдалени Голуб. Заповіт був складений 3 липня 1648 р., а записаний до актових книг Житомира 27 липня 1650 р., ймовірно така велика хронологічна різниця між складанням та записом пояснюється військовими діями польської та української армій під час Визвольної революції Богдана Хмельницького. Заповіт був складений під Корсунем, де знаходилась Маґдалена Голуб, як повідомляється “через козаків”. Текст заповіту польською мовою. За заповітом М. Голуб передає: Печерському монастирю – 2 тис. пол. злот.; до Святої Софії – 3 тис. пол. злот.; монастирю Межигірському – 1 тис. пол. злот.; Братству Київському – 1 тис. пол. злот.; на монастир Канівський – 1 тис. пол. злот. Також заповідає, що по її смерті для різних церков на сорокоусти і для калік у шпиталях – 300 пол. злот. В заповіті чітко виписується, що Маґдалена Голуб була одружена двічі, і від першого шлюбу з Павлом Стрибилем має сина Стефана, якому заповідає с. Жаболовка, яке їй дісталось від його батька та м. Брусилів
Тлумачити вищенаведений факт, як боротьбу Юрія Голуба з українським козацтвом – є перебільшенням. Голуб виконував королівський наказ. Казати, що він є типовим зпольщеним шляхтичем теж не можна. Адже, він, це приклад тієї української шляхти з державницьким спрямуванням політичної думки, до яких належала переважна більщість тогочасної української аристократії, як-то: А.Кисель, кн. Є.Вишневецький, Ю.Немирич, І.Виговський та інші. Юрій та Маґдалена Голуб були донаторами українських православних монастирів та церков, Київської школи. Так, на початку Визвольної війни Хмельницького, тільки Маґдалена Голуб передає значні суми, на: Печерський монастир – 2 тис. пол. злот.; Святої Софії – 3 тис. пол. злот.; Межигірський монастир– 1 тис. пол. злот.; Канівський монастир – 1 тис. пол. злот.; Братство Київське – 1 тис. пол. злот.; до того ж для калік у шпиталях – 300 пол. злот . Як бачимо, серед цих пожертвувань згадано і козацький – Межигірський монастир.
В 1632 р. Голуб із власним загоном нападає на будинок чоловіка Олени Лішки (сестри його дружини) – Криштофа Лішки, вбиває останнього, при чому було забито до двох десятків людей . Проте, Голуб, окрім сили вирішував справи і через суд. Відомі судові справи із родиною Стрибелів, які тягнулись понад 16 років ; М.Лишком.
Знаючи, про велике значення для Голубів цього маєтку (точніше факту утримування такої назви), Маґдалена Голуб заповідає Морозівку своїм синам від другого шлюбу – Томашу та Якубу Голубам.
(Автор: Олександр Алфьоров м. Київ, НПУ імені М. Драгоманова "Землеволодіння родини Голубів на Житомирщині кінця XVI ст. – першої половини XVII ст.").
http://www.brusilov.org.ua/History/morozivka_1.htm
Юрий Голубь получил с. Дывин от семьи Бутовичей. Надо отметить, что имение осталось до самой Хмельниччины во владении Голубей. Хотя и имеем факт залога имения 7.04.1644 г. Киевской метрополии за 10 тыс. пол.зол. После смерти Магдалены Голубь, имение должное был перейти младшей дочке Элеоноре Голубь, как приданое, в случае ее бракосочетания. В завещании акцентируется внимание, что имение находится в залоге за 1 тыс. польских зол. (возможно имеем пример постепенного выкупа Дывина из залога ).
(Автор: Александр Алферов г. Киев, НПУ имени Г. Драгоманова "Землевладение семьи Голубей на Житомирщине конца XVІ ст. – первой половины XVІІ ст.")
Магдалена Мартинівна Бутович. У першому шлюбі за Павлом Богдановичем
Стрибалем, після смерті якого заволоділа його частиною стрибалівських
маєтків і забрала привілеї на них [21,арк.56]. У 1630 р. рідні сестри Олена
Мартинівна Лащич і Магдалена Мартинівна Голуб ділили спадок після
смерті брата Семена Мартиновича Бутовича містечка Новий Богуслав,
Водотий, села Дивин, Морозівку, Солов’ївку. 1634 р. її мати Олена Бутович
своїм донькам, а її сестрам Катерині і Ганні записала Солов’ївку
[21,арк.359зв.]. 1636 р. вона процесу вала з іншими співвласниками через
розмежування брусиловських і водотийських грунтів [21,арк.71]. 1636 р. до
неї апелював стрий її першого чоловіка Петро Стрибаль через, що вона
осадила сл. Холову на сіножаттях вирлоцьких грунтів [21,арк.56,63]. Потім
через підданих Брусиловських та Білецьких спустошила Вирлоцький і
Заболоцький ліси, вивозила дерево до м. Брусилова і до с. Білиловець
[21,арк.56]. Слободу Голубенку на грунті Стрибаля вирлоцькому над р.
Мохоржкою осадила [21,арк.63]. Згідно заповіту 19 липня 1650 р. вона
передавала нерухоме майно в спадок її дітям від Юрія Голуба – Томашу та
Якубу
Von Großeltern zu Enkelkinder
