Seit 18. August 2010 musst du angemeldet sein, um Seiten in Rodovid (außer der Rodovid Engine) zu bearbeiten.

Мілена Іванівна Рудницька b. 15 Juli 1892 d. 29 März 1976

Aus Rodovid DE

Person:679689

Gesamter Stammbaum
Verzeichnis der Nachkommen

Sippe (bei der Geburt)	Рудницькі
Geschlecht	weiblich
Gesamter Name (bei der Geburt)	Мілена Іванівна Рудницька
Eltern ♂ Іван Рудницький [Рудницькі] b. 1856 d. Dezember 1906 ♀ Іда Шпігель (Рудницька) [Шпігелі] b. 1862 d. 1950
Wiki-page	wikipedia:uk:Мілена_Рудницька

Ereignisse

15 Juli 1892 Geburt: Зборів

27 Oktober 1919 Geburt eines Kindes: Відень, Австрія, ♂ Іван Павлович Лисяк-Рудницький [Лисяки-Рудницькі] b. 27 Oktober 1919 d. 25 April 1984

29 März 1976 Tod: Мюнхен

Anmerkungen

Міле́на Іва́нівна Рудни́цька (*15 липня 1892, Зборів—†29 березня 1976, Мюнхен) — журналістка, письменниця, громадсько-політична діячка, учителька середніх шкіл.

Викладач на Вищих Педагогічних Курсах у Львові (1921—28), одна з ідеологів українського жіночого руху на Західній Україні та його провідних діячок у 1920 — 30-х pp. Голова центральної управи Союзу Українок у Львові (за її головування він розрісся у сильну всенародну організацію), Українського жіночого конгресу в Станиславові (1934), Світового Союзу Українок, політичної жіночої організації «Дружина Княгині Ольги»; редактор двотижневика «Жінка» (1935 — 39); учасниця і репрезентантка українського жіноцтва на міжнародних жіночих з'їздах. Активна діячка УНДО, посол до польського сейму (1928—35, працювала у його комісіях — освітній і закордонних справ).

Як делегатка Української Парламентарної Репрезентації захищала в Лізі Націй українські петиції, зокрема в справі т. зв. пацифікації і голоду на Радянській Україні, мала контакти з урядовими і громадськими колами західної Європи і виступала з доповідями на міжнародних з'їздах.

У 1936—39 член президії Українського Координаційного Комітету у Львові. З 1939 на еміграції: Краків, Берлін, Прага, Женева (де у 1945—50 була директором Українського Допомогового Комітету), Нью-Йорк і Мюнхен.

З 1919 виступала зі сторінок у пресі на політичні, феміністичні й виховні теми.

Окремі книжки: «Українська дійсність і завдання жінки» (1934), «Західна Україна під більшовиками» (1958), «Дон Боско. Людина, педагог, святий» (1963), «Невидимі стигмати» (1970).