Seit 18. August 2010 musst du angemeldet sein, um Seiten in Rodovid (außer der Rodovid Engine) zu bearbeiten.

Петро I Симеонів син Кубратович d. 30 Januar 970

Aus Rodovid DE

Person:734655

Gesamter Stammbaum
Verzeichnis der Nachkommen

Sippe (bei der Geburt)	Кубратовичі
Geschlecht	männlich
Gesamter Name (bei der Geburt)	Петро I Симеонів син Кубратович
Eltern ♂ Симеон I Борисів син Кубратович [Кубратовичі] b. > 870 d. 27 Mai 927
Wiki-page	wikipedia:uk:Петро_I_(цар_Болгарії)

Ereignisse

Geburt eines Kindes: ♂ Роман Петров син Кубратович [Кубратовичі] d. 997

927 Hochzeit: ♀ Мария Христофорова Дочь Лакапин [Лакапены]

927 - 969 Titel : цар Болгарії

931 Geburt eines Kindes: ♂ w Борис II Петров син Кубратович [Кубратовичі] b. 931 d. 977

30 Januar 970 Tod:

Anmerkungen

Петро I (болг. Петър I), (†30 січня 970) — цар Болгарії від 927 до 969 року. Другий син Симеона Великого.

Після смерті батька Петро I отримав у спадок державу, що знаходилася у стані війни відразу з трьома народами: угорцями, хорватами та візантійцями. Наступного року із Візантією був заключений мир, і Петро одружився з онукою імператора Романа I Лакапіна Марією. Вона після весілля взяла нове ім'я — Ірина, що значить мир.

Така зовнішня політика викликала незадоволення серед болгар і 928 року під керівництвом молодшого брата царя — Івана в країні вибухнуло повстання. Івана незабаром схопили і відправили у заслання до Візантії, а повстання було придушене. 930 року із монастиря утік старший брат Петра — Михайло, який зчинив нове повстання.

931 року з полону утік сербський правитель Чеслав, який зібравши військо, почав воєнні дії, в результаті яких Сербія здобула незалежність.

Вважається, що цариця Ірина померла 963 року. Відносини між Болгарією і Візантією після цього загострилися. Імператор відмовився платити болгарам данину. Отношения между Болгарией и Византией обострились после смерти царицы Ирины в середине 960-х годов. 967 або 968 імператор Никифор II Фока відправив до київського князя Святослава із пропозицією напасти на болгар за винагороду. Святослав погодився, захопив частину Болгарії і влаштувався в Переяславці. Після відвертання набігу печенігів від Києва він знов повернувся, але зіштовхнувся із болгарським повстанням.

Русів вигнали з Переяславця, але в кінці 969—початку 970 Святослав знову взяв його штурмом. Після цієї поразки Петра I вхопив удар. Він відрікся від престолу на користь сина Бориса і усамітнився в монастирі. Там він і помер 30 січня 970 року.

Під час правління Петра була визнана Візантією Болгарська православна церква як незалежна. Цар був дуже щедрим до церкви, обдаровуючи монастирі та інші релігійні установи землями та грошима. Таке нововведення було не всім до душі, навіть деякі священники вважали збагачення церкви надмірним. Це і стало однієї з причин появи на території Болгарії єресі під назвою богомильство. Її прихильники закликали до відмови від мирських благ.

Цар Петро мав зустріч із Святим Іоанном Рильським. Цар надіслав Іоаннові подарунки із фруктів і золота. Золото святий повернув, фрукти ж узяв. Також він написав Петрові духовні настанови.

Цар Петро був проголошений святим благовірним царем і канонізований Болгарською православною церквою. День пам'яті — 30 січня за старим стилем, 12 лютого — за новим. За життя Петро був відомий вірою в Бога, лагідністю та сміренністю. Також він всіляко підтримував Церкву за часів свого правління.