Андрей Степанович Куриленко b. 1895 d. August 1919

Aus Rodovid DE

Ereignisse

1895 Geburt: Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя

1895 Christliche Taufe: Капустинская церковь Архистратига Михаила, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя

August 1919 Tod: Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, УНР, погиб в бою с деникинцами между Капустинцами и Демками

August 1919 Bestattung: Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, УНР

Anmerkungen

Згадка у книзі І.Г.Козуба "Доба і доля"

"Важче було організувати загін Вільного козацтва. Все впиралося не в саму молодь та її хотіння, а в опір старшого покоління. Напівофіційно в селі було оголошено набір. Молодь приходила до збірні і вписувалася, а батьки, частіше з багатшої верстви, приходили слідом і вимагали виписати їхніх дітей. Вони сварили і їх, і нас за ці нерозумні, як вони казали, іграшки у вояків. Та, незважаючи на опір, ми таки набрали близько сімдесяти чоловік, частина з яких уже відслужила у війську. На той час я вже мав і статут Вільного козацтва. Відповідно до нього ми й назвали наш загін куренем. Його було поділено на дві чоти (взводи), а кожну чоту на два рої. На чотарів було поставлено Андрія Гайдая та Миколу Андрусенка. На ройових - Йосипа Гриня, Андрія Куриленка, Івана Куриленка та Костя Карпенка. За браком козацького стройового артикула тимчасово було прийнято команду на стрій російського війська, за навчальний плац намітили попівську ругу за річкою Сагою. Почалося навчання. Особливо ретельно муштрував своїх Гайдай, який виявив у цьому неабияку наполегливість і вміння" (стр. 168)

"Не встиг я ступити на подвір' я, як почувся постріл, другий, третій, а далі сипонуло мов із решета. Побіг до волвиконкому. З'ясувалося, що то Чорноу­сова застава за селом, побачивши роз'їзд, відкрила по ньому вогонь. Роз'їзд відповів і повернув назад. Чорноус, не чекаючи мене, вислав у Демки розвід­ника. Розвідник Андрій Куриленко їхав туди, як на свято, вирядившись у свою матроську форму. А на околиці Де мок його затримала застава денікінців і в супроводі великого загону повезла назад у Капустянці. По дорозі, перест­рївши когось із капуст ян, запитали, чи не знає той, бува, їхнього полоненого. І той зустрічний засвідчив, що Куриленко. з партизанів. Застрелили денікінці Андрія прямо на Гетьманському шляху, а самі хма­рою посунули на Капустинці. Друга їх частшtа через Добраночіику попрямувала на Ташань. Чорноус, побачивши те військо, подався із кіннотою до лісу. Я побіг додому, щоб попередити про лихо і дещо сховати. "

• http://shron.chtyvo.org.ua/Kozub_Ivan/Doba_i_dolia.pdf

Згадка на стіні краєзнавчого музею села Капустинці

"Громадяни села Капустинець, розстріляні та убиті в боротьбі за радянську владу в роки громадянської війни:

3. Куриленко Андрій Степанович. Народження 1895 року. Син бідняка, моряк. Приймав активну участь у партизанському русі по зміцненні радянської влади на селі. Був у складі загону по охороні Капустинського волосного революційного комітету. В серпні 1919 року загинув при сутичці з денікінською розвідкою між Капустинцями та Демками"

Von Großeltern zu Enkelkinder