| Seit 18. August 2010 musst du angemeldet sein, um Seiten in Rodovid (außer der Rodovid Engine) zu bearbeiten. |
Володимир Есперович Волховський d. 1933
Aus Rodovid DE
| Sippe (bei der Geburt) | Волховські |
| Geschlecht | männlich |
| Gesamter Name (bei der Geburt) | Володимир Есперович Волховський |
| Eltern
♂ Эспер Петрович Волховский [Волховские] b. 1822 d. 1874 ♀ Ольга Платонівна Закревська (Волховська) [Закревські] b. 1841 d. 1889 | |
Ereignisse
Geburt: Мойсівка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
1933 Tod: Мойсівка, Драбівський район, Черкаська область, УСРР, СРСР
Anmerkungen
Дещо відокремлено від подій, які відбувалися в ці роки у селах району, стоїть випадок, який трапився у Мойсівці. Тут теж застрайкували селяни. Але вони вимагали розподілу землі поміщика В.Е.Вольховського. Зібравшись на “прешпекті”, вулиці, яка сполучала поміщицький будинок з церквою, вони погрожували пустити “червоного півня” в економію. Управитель маєтку викликав козаків. Чоловік 30 мойсівців потрапило до Пирятинської в’язниці. Після камерної тісняви, після допитів та побоїв, мойсівців було відпущено. Але поміщик В.Е.Вольховський вирішив роздати землю селянам, якої у 1905 році він мав 2247 десятин. І вже одному найактивнішому селянинові, Матюшенку, вділив шматок поля, воли та дещо з реманенту. Але тут проти нього дружно виступили поміщики Пирятинського повіту. Вони оголосили його недієздатним, призначили над ним опікунство, яке перебрав на себе селянський банк. Частину землі В.Е.Вольховського було продано як мойсівцям, так і селянам-переселенцям із Помоклів Переясловського повіту. Частину землі купив управитель маєтком В.Е.Вольховського Андрєєв, започаткувавши хутір Андріївку. Цікава подальша доля В.Е.Вольховського. Жовтень 1917 року і подальші події забрали в нього рештки землі. Селяни розібрали старовинний палац на цеглу, з якої будували льохи. Сам колишній поміщик, збайдужілий до всього, що відбувалося навколо, надмірно віддавався Бахусу і жив з милості людей. Навіть голодного 1933 року з ним ділилися останнім шматочком. Помер він того ж року на Андріївській греблі і був неподалік прикопаний селянами
Все батьківське майно і гроші залишились за Еспером Петровичем. Це дозволило йому часто і подовгу разом з сім'єю проживати за кордоном. У січні 1874 р. він помер у м. Бадені, а сім'я його повернулась в Мойсівку. Дружина його Ольга Платонівна (Закревська)
померла 1889 p., а сини їх Сергії і Володимир продовжували володіти Мойсівською економією (Сергій помер до 1916 p., а Володимир жив ще й після революції).
Після реформи 1861 року (відміна кріпосного права) останній господар села Мойсівка В.Е. Волховський опинився у скрутному фінансовому становищі. Продавши частину земель селянам (Новицьким, Пампухам, Нещадимам, Богославцям (Сергіївським), а Богославцям (Дем’янівським) – цегельню, Волховський оголосив себе банкрутом.
Von Großeltern zu Enkelkinder
Tod: 15 September 1858, Санкт-Петербург, Российская империя
♂ Ігнатій Платонович Закревський Hochzeit: ♀ Марія Миколаївна Борейша (Закревська)
Tod: 9 März 1906, Єгипет, Отаманське царство, помер від сердечного приступу
Christliche Taufe: Мойсівська церква Петра і Павла, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Tod: < 1916, Мойсівка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
