| Seit 18. August 2010 musst du angemeldet sein, um Seiten in Rodovid (außer der Rodovid Engine) zu bearbeiten. |
Иван Иванович Кириченко b. 27 Januar 1874 d. 1957
Aus Rodovid DE
| Sippe (bei der Geburt) | Кириченки |
| Geschlecht | männlich |
| Gesamter Name (bei der Geburt) | Иван Иванович Кириченко |
Ereignisse
27 Januar 1874 Geburt: Стасевщина, Линовицкая волость, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя
Geburt eines Kindes: ♀ Іванівна Кириченко [Кириченки]
1957 Tod: Ташань, Яготинский район, Киевская область, УССР, СССР
Anmerkungen
Спеціальний стенд присвячено корифею освіти і педагогіки нашої школи Івану Івановичу Кириченку, і я хочу детальніше розповісти про життєвий шлях цієї людини. Незважаючи на те, що більш як 50 років тому він пішов за межу вічності, ташанці до цього часу пам’ятають про нього та його діяльність. Автор цієї розповіді був учнем цього вчителя, багато чого запозичив зі стилю його роботи.
Іван Кириченко народився 27 січня 1874 року на хуторі Стасевщина Линовицької волості Пирятинського повіту. Батьки його були бідними селянами-батраками, заробляли на хліб наймитуючи. Коли Івану було 6 років, батьки переїхали до міста Прилуки. Там у матері була хата і 300 саженів городу. То були засоби для існування. Щоб вивчити Івана і двох його сестер, батьки змушені були і далі наймитувати. Після початкової школи Іван вступив до 4-класної міської школи, яку закінчив у 1892 році. У 1893-му склав іспит на звання народного вчителя при Прилуцькій чоловічій гімназії і в цьому ж році отримав місце вчителя земської народної школи в селі Гурбинці Прилуцького повіту Полтавської губернії. Коли в цьому селі була відкрита другокласна вчительська школа, Кириченко, будучи вчителем народної школи, став викладати теорію та народні співи. Пропрацював на цій посаді до 1900 року. З 1901 року працює на посаді вчителя і завідуючого земською народною школою в селі Ташань Переяславського повіту Полтавської губернії. Протягом дореволюційного періоду він тричі навчався на курсах підвищення кваліфікації: у 1899, 1911-1912, 1915 роках.
Коли до влади прийшли більшовики, ташанський князь Костянтин Горчаков за ініціативи та коштом якого в 1870 р. була відкрита місцева школа, із сім’єю змушений був виїхати за кордон. Кириченко ж, маючи дружину і двох дітей, продовжував навчати дітей. У політичні дискусії він особливо не втручався, зосередившись на виконанні освітянських обов’язків.
З 1920 року він є членом спілки працівників початкових та середніх шкіл. У 1921-1922 роках завідує волосним відділом освіти, а з 1923 року став інспектором шкіл волості. Був членом Організації незаможного селянства. З 1920 по 1931 рік – член виконкому Ташанської сільської ради.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, навчання в селі припинилося. До окупантів ставився вороже, ніколи з ними не спілкувався, а до армії не був призваний, бо мав уже 66 років.
Після звільнення Переяславщини Іван Іванович знову на своєму посту. Викладає російську та українську мови та літературу. Мав чудовий голос, керував хоровим гуртком. У 1945 році був делегатом республіканської наради працівників освіти. В тому ж році отримує звання «Відмінник народної освіти». З 1950 року Іван Іванович перестав працювати, але і після цього залюбки спілкувався із молоддю, брав активну участь у житті школи та села. У 1951 році Указом Президії Верховної Ради СРСР його за плідну багаторічну роботу в школі нагородили орденом Леніна.
Його засипали листами учні-випускники з усього Радянського Союзу: він завжди намагався відповісти на них. Страшно не любив п’яниць, але любив компанію, особливо ж – поспівати в ній.
Помер ветеран освіти у 1957 році.
Зараз у Ташані проживає (купила дачу) внучка Івана Івановича Мамонтова Софія Павлівна, яка люб’язно надала музею щоденник свого діда та інші оригінальні документи.
Von Großeltern zu Enkelkinder
